Статті

Перша –  ігрова залежність, коли дитина повністю сфокусована на іграх.

Коли її не цікавить більше нічого. Вона постійно перевіряє свій ігровий процес, акаунт, не цікавиться живим спілкуванням, її  взагалі нічого не цікавить у реальному житті. Тільки гра, тільки гаджети, тільки мережеві якісь процеси. До речі, мова йде не тільки про ігри – це може бути й залежність від соціальних мереж. 

Ще один ризик – особливо зараз, під час війни, –  це ворожа пропаганда. Це вплив на дитину, коли вона має той чи інший негативний результат від взаємодії з інформацією.

І також серед ризиків – викрадення особистих даних. Це дуже поширена проблема, що стосується не тільки дітей, а й дорослих. Тобто дитина може не навмисне може передати важливу інформацію стороннім особам.

Наприклад, дати графік роботи батьків, свій графік, відповідно, злодії будуть знати, коли вдома нікого немає. Яким чином це відбувається? Через комунікацію. Доросла людина створює аккаунт, де представляється дитиною, спілкується, починає дружити й потроху дізнається все більше інформації. Цей акаунт може бути як у соціальних мережах, так і в онлайн-іграх. Наприклад, у “Minecraft”. Там є чат і діти між собою спілкуються, починають товаришувати, дружити й можуть передавати інформацію особистого характеру. 

Також це стосується й педофілів. Тобто дорослі люди реєструються в дитячих соціальних мережах або в дитячих онлайн-іграх і там отримують бажану їм інформацію. 

Як тільки ви пояснюєте, показуєте дитині, що таке інтернет, дозволяєте  там із кимось взаємодіяти, то одразу ж маєте пояснювати правила поведінки.  От як ми на вулиці не спілкуємося з незнайомими людьми, так само і в мережі ми не маємо спілкуватися з незнайомими людьми. Так само й не маємо натискати на якісь невідомі посилання. Бо як у комунікації можуть дізнаватися якусь інформацію, так само це може відбуватися й технічним шляхом. Дитині можуть надіслати картинку з котиком, дитина на цю картинку натискає, таким чином переходить за певним посиланням, а за цим посиланням скачується вірус на гаджет. Або зловмисник отримує доступ до камери чи мікрофона. 

Ще один із важливих пунктів, на які треба звернути увагу, це користування програмним забезпеченням. Пояснюйте дітям, що його не можна скачувати на піратських сайтах, бо там високий рівень вірогідності, що ви підхопите якийсь вірус.

Альтернатива – користуватися платним програмним забезпеченням, де вірусів немає. Скеровуйте дітей до того, щоб вони не користувалися торрентом, щоб вони не споживали піратський контент, щоб не порушували закон, а користувалися тільки платним програмним забезпеченням. Це захистить і дитину, і вас.

Це не має бути допит, це має бути розмова з повагою до кордонів дитини. Це загальне питання, що стосується формування довірливих стосунків, коли ви є для своєї дитини прикладом і образом любові, прийняття та мудрості, коли вона вам довіряє. І в таких умовах вже нормально питати в дитини, абсолютно спокійно: як твої справи, з ким ти спілкуєшся, що це за людина,  про що ви говорите, якими файлами ви обмінюєтесь. Якщо дитина вам довіряє, то вона вам про це розповість.

Мені здається, що наступним кроком тоді буде “пирнути” дитину на кухні, щоб вона отримала цей досвід удома, а не за гаражами. Це дорога в нікуди. Не варто обманювати свою дитину та йти таким шляхом. Якщо вона дізнається, що ви замаскувалися під якусь третю особу й виманювали в неї персональні дані, то довіри в неї своїм найближчим, рідним, близьким людям – батькам – більше не буде. Таким чином у дитини формується таке глибинне сприйняття людей, що їм не можна довіряти. Бо якщо батькам не можна довіряти, то й іншим людям теж не можна. А людині, яка не довіряє іншим, складно потім жити. Вона може постійно почуватися в тривозі.

Найбільш ефективний інструмент – це прийти до дитини й сказати: слухай, у нас є факти. Факт, що ми постійно сваримося, що постійно є якісь непорозуміння, ми піднімаємо голос один на одного, і від того обидва відчуваємо дискомфорт. Тобто варто сказати, що є проблема і охарактеризувати її. І пояснити, що це не ваша особиста проблема, а проблема ваша спільна. І при цьому сказати, що не дитина винна. Далі ви кажете, що на вашу думку це варто вирішити,  щоб покращити якість  життя – вашого і дитини. Тобто налагодити комунікацію.

Дитина відчуває: якщо в неї забирають те, що їй дуже-дуже потрібне, то в цій ситуації правий той, хто сильніший. Вам здається, якщо ви, нічого не пояснюючи, силою чи владою забрали якийсь предмет, таким чином ви дали дитині краще майбутнє, захистили її від певних ризиків.  Але дитина в цей момент усвідомлює дуже просту історію: правий той, хто сильний.

І до того моменту, поки сильні ви, це працює. Але в певний момент, у підлітковому віці, дитина стає фізично така, як ви, а може, і сильніша за вас. І це перестає працювати. 

Навіть якщо ви зберігаєте свою фізичну форму й можете протидіяти тому, то все одно дитина виростає з думкою в голові, що правий той, хто сильний, а  це викликає опір. Тому що в дітей, особливо підліткового віку, одна з основних задач –  формування власних кордонів, формування особистості.

І тому підліток буде боротися за право вибирати, за право наповнювати своє життя тими активностями, якими хоче. Якщо ви не будете знаходити комунікацію, не будете будувати взаємодію, а будете просто забирати, то зустрічатимете опір.

Формуйте план дня, допоможіть дитині організовувати свій час. Змоделюйте її розклад, сплануйте разом вихідні, продемонструйте, де в неї години гри, де години побутових справ, де години якихось спортивних активностей на вулиці або деінде. Допоможіть їй побачити, де в неї початок, а де завершення тієї чи іншої активності. Це також допоможе врегулювати її час із гаджетами. 

Для того, щоб дитина нас зрозуміла, ми маємо говорити мовою дитини. І гра є однією з провідних активностей дітей до 10 – 11 років. І тому, наприклад, із підлітками є сенс пити чай зі смаколиками, спілкуватися, дискутувати про щось. А для дітей молодших варто це робити через гру. 

Яким чином можна грати? Це може бути ляльковий театр чи ігри з пластиліном. Ми можемо виліплювати якісь ситуації. Можемо малювати комікс, малювати правила інформаційної гігієни, правила безпеки в мережі.

У форматі коміксу, де є головний герой стикається з певними викликами, і мама та дитина разом малюють той комікс і допомагають головному герою впоратися з тими викликами. Мама додає експертності та якихось гарних ідей, як можна реагувати на той чи інший виклик. Це весело, дитина буде в захваті від того процесу, бо він буде наповнений любов’ю,  довірою та мудрістю. І інформація, яку ви малюєте, буде дуже добре засвоюватись дитиною  через гру, малюнок чи пластилін.