Статті

Кріо Дьюара – це такі величезні термоси об’ємом приблизно 100 літрів, і в них зберігаються кріоконсервовані ембріони, тобто весь цей термос залитий рідким азотом. Він не під’єднаний до електромережі. Рідкий азот у такому термосі дуже повільно випаровується. Навіть якщо не доливати рідкий азот, то ця посудина може безпечно зберігати кріоматеріал від одного до півтора місяця. Ембріологи постійно слідкують за рівнем рідкого азоту в таких посудинах.

Якщо говорити детальніше про інкубатори й обладнання лабораторій, під час вимкнення світла зазвичай усі розетки й усе критично важливе обладнання під’єднане до гарантійної електромережі, що відразу перемикається на живлення генераторів. Також є додаткові акумулятори, що забезпечують плавність переключень, тому що генератор запускається не відразу.

І спочатку всі ці прибори функціонують на потужних акумуляторах. Тому, навіть якщо вимкнення світла відбулося в момент, коли пацієнтка була під анестезією в медичному сні, це є абсолютно безпечно, тому що жоден прибор не зупиняє свою роботу. Так само, якщо ембріони зберігаються в інкубаторах і культивуються, ці ембріони ніколи не відключаються від гарантованої електромережі.

Якщо вимкнення світла триває довше, тоді вся лабораторія переходить в економний режим. Працівники намагаються вимкнути все обладнання, що в цей момент не використовується. Залишаються увімкненими лише інкубатори, де безпосередньо культивуються ембріони.

Коли заморожуються ембріони пацієнтів, їм присвоюють певні помітки на кріоносіях. Усе також записується в кріожурнали. Номер комірки, де він зберігається. І ця адреса дублюється в електронній системі, якою користуються клініка. Тому такі випадки майже виключені. Звісно, існує людський фактор, наприклад, ембріолог може забути записати місце, куди він поклав ембріон. Але таке трапляється зрідка, й ембріони навіть у такому разі все одно можна потім знайти.

Сам пацієнт не може провести таку перевірку, адже він не має доступу до лабораторії. Але заздалегідь потрібно запитати в клініці: чи є в них система контролю рівня рідкого азоту в кріосховищі. Чи є в них системи попередження про проблеми – дисбаланс газів чи зниження рівня рідкого азоту, у якому зберігаються ембріони.

За наших умов пройти програму екстракорпорального запліднення за кордоном – це безпечніше і, можливо, є правильним рішенням. Але треба розуміти, що ця процедура за кордоном буде коштувати набагато дорожче.  Треба витратити час на пошук лікаря й клініки, де це зробити. У репродуктивній медицині існує таке поняття, що не варто втрачати час і краще проходити ці програми якомога швидше. Тому що час – це вичерпання запасу яйцеклітин. Тому рішення треба ухвалювати з огляду на це.

Майже в кожній країні є своє законодавство з екстракорпорального запліднення. Якщо говорити про країни, що схожі на Україну можливостями для пацієнта, наприклад, зробити генетичну діагностику ембріонів, якщо є показання (коли жінка старша за 39 років), то це Іспанія і Британія. 

Якщо говорити про інші європейські країни, часто такі програми або фінансує держава, або вони передбачені в межах програм страхової медицини. Тому інколи для українців не буде доступу до таких приватних програм, до них важко долучитися. 

Багато країн має комітети, що будуть розглядати кожен кейс окремо й давати дозвіл на проходження таких програм. Отримати цей дозвіл у деяких європейських країнах забирає 4 – 5 місяців. А в Україні це все швидше. Клініка й лікар самостійно приймають рішення. Найбільш схоже з нашим  законодавство в іспанії та Британії.

В Україні вступ до програми екстракорпорального запліднення не зобов’язує пару бути в офіційному шлюбі. У такому разі підписується договір між двома неодруженими людьми, і вони спільно мають права на ембріони. Просто на документах потрібно мати підпис обох партнерів.

Якщо один партнер перебуває в офіційному шлюбі з іншою людиною, то клініка офіційно не має права проводити такі програми. Це не передбачено сучасним українським законодавством. Якщо в паспортах пари немає штампів про одруження, звісно, клініка не буде перевіряти цю інформацію, тому що вона не має доступу до офіційних реєстрів. 

Але якщо пацієнти приховають інформацію, це можна розглядати як введення клініки в оману. У випадку, якщо офіційна дружина чоловіка дізнається, що він узяв участь у програмі з іншою жінкою, то суд може заборонити використовувати ці ембріони.

За вартістю зберігання зазвичай майже однакове. Трохи дорожчим може бути зберігання ембріонів у клініках. Але найбільш ефективно в кріоконсервованому стані зберігається сперма, тому що клітини спертмотазоїда найменш чутливі до перепадів температури й інших процесів, що відбуваються під час заморожування й розморожування. 

Потім найкраще виживають ембріони гарної якості. На них майже ніяк не впливає заморожування і відтавання, і вони після розморожування виживають із вірогідністю в 98%. 

А яйцеклітини найбільш чутливі для кріозбереження. Їхня виживаність коливається в межах 90 – 95%. Їх технічно важче заморожувати, тому зберігати їх менш надійно, ніж ембріони..