Статті

Найголовніше, що кожен із нас може зробити для нівелювання російської пропаганди на окупованих територіях, це залишати людей, які там живуть, в інформаційному медійному порядку денному. Для цього кожен із нас може зробити свій посильний внесок, а саме – підтримувати зв’язок із тими людьми, які там залишились, і таким чином демонструвати, що люди в окупації не кинуті напризволяще і найближчим часом їх звільнять.

Технічна сторона забезпечення сигналу на окупованій території  найскладніша. Є низка технічних рішень: не всі вони є ефективними, тому говорити про якийсь один спосіб неможливо. Потрібно використовувати комбіновані засоби. Тому ми можемо говорити про те, що найефективнішим способом донесення українського сигналу був і залишається Інтернет. Тому найголовніше, про що повинні пам’ятати ті українці, які живуть на окупованих територіях, це як забезпечити безперервний інтернет-сигнал навіть із використанням російських серверів, як роблять це росіяни.  Для цього потрібно пам’ятати про свою безпеку в першу чергу й використовувати VPN для того, щоб їх і сторінки, на які вони заходять, неможливо було відстежити. 

Також не варто забувати про радіо. Багато хто до війни вважав, що радіо – це архаїзм і пережиток. Але нинішня ситуація показала, що радіо не варто скидати з рахунків, бо воно може бути ефективним каналом донесення інформації.

Українська держава прекрасно усвідомлює, що люди, які залишилися на окупованих територіях, є громадянами України з усіма правами. Тому, звичайно, намагається, щоб вони не випадали з інформаційного порядку денного. Для цього постійно опрацьовуються механізми донесення інформації на ці окуповані території, щоб українці отримали всю повноту інформації, а не тільки ту, яку намагаються поширювати росіяни через свої підконтрольні медіа шляхом блокування українських ЗМІ. У першу чергу йдеться про розширення спектру каналів донесення інформації. Це й класичний телевізійний сигнал, і радіосигнал, й інтернет. 

Будемо говорити відверто:  інтернет залишається чи не найбільш надійним каналом донесення інформації. Тому зараз держава працює над створенням апаратних і програмних можливостей донесення інтернет-сигналу на окуповані території. Ця робота триває постійно, немає одного універсального способу і, звичайно, це потребує певних коштів і часу. Говорити про те, що це питання можна вирішити швидко, також не доводиться. Тому потрібно набратися терпіння й постійно шукати можливості виходу з того цифрового гетто, яке росіяни створюють на тимчасово окупованих територіях.

Передусім потрібно пам’ятати, що люди там залишаються українськими громадянами. В Україні є свобода слова, і люди, які не порушували й не порушують закон, вони є громадянами з усіма правами. Це не стосується тих людей, хто, перебуваючи на деокупованих територіях, порушують закон у вигляді проведення проросійської пропаганди чи взагалі співпрацюють із ворогом, мається на увазі, наводять і корегують вогонь. Але тих, хто тимчасово обдурений і тимчасово має хибну думку про ситуацію, потрібно просто переконувати. І кращий спосіб переконання – це показувати на практиці всі переваги України. 

Мені здається, що ті люди, які пережили окупацію, на своїй шкірі відчули, що «рускій мір» – це територія, де немає прав, свободи, немає звичайних комфортних умов для життя, де можна втратити майно та навіть життя в будь-який момент тільки тому, що людина з автоматом, яка прийшла і на яку ніхто не чекав, так собі вирішила. Демонструючи ці всі особливості «руского міра», потрібно людей «приземляти», грубо кажучи, і на практиці й прикладах показувати всі недоліки «руского міра» й усі переваги існування в українській державі.

Питання світогляду – це відповідальність кожної людини персонально, тому ми не можемо діяти російськими методами, примушуючи когось у щось вірити. Потрібно вести роз’яснювальну інформаційну роботу й надавати можливість доступу до різних джерел інформації. Це найголовніша умова переконання тих людей, у яких залишилися певні ілюзії щодо «руского міра» і щодо росії. І для того, щоб вони розуміли, що бути в безпеці, бути здоровим і багатим можна тільки у своїй, в українській, державі.

Це таке філософсько-психологічне питання. Звичайно, кожен сам вибирає відповідь на нього, дехто просто формує навколо себе те коло спілкування, яке йому комфортне, відсікаючи тих людей, які йому некомфортні, людей з іншими поглядами, з іншим світоглядом. Але, якщо неможливо відсікти цих людей  зі свого кола спілкування і є сили та бажання їх переконувати, тоді їх, звичайно, треба переконувати.

Робота з прикордонними територіями для російської пропаганди – це окремий напрямок діяльності інформаційно-психологічних підрозділів, які перебувають у складі збройних сил рф і в складі російських спецслужб.  Тому вони, відповідно, знаходять різні технічні механізми для того, щоб доставляти свою пропаганду до українських громадян. 

Із цим боротися важко, тому що це велика територія та апаратні комплекси постійно модернізуються. Відповідати аналогічно на ці кроки не завжди виходить. Відповідати на це варто асиметрично і, в першу чергу, варто пояснювати людям, що все, що йде з боку російської федерації – це брехня й це веде до злочинів, а також загрожує життєдіяльності, безпеці й добробуту тих українців, які піддадуться цьому впливу й подумають про те, що було б краще, якби росія до них прийшла. 

Пояснювати, знову ж таки, потрібно на конкретних прикладах, доносити інформацію про те, що сталося на тих територіях, куди вже росія прийшла.  Приклади Бучі, Ірпеня, Херсонщини, Харківщини й багатьох інших  українських міст, де вже була росія, краще за все демонструють сутність росіян, сутність «руского міра». 

Люди, які можуть отримувати ці SMS, знають про цей досвід і про ці злочини. Вони повинні розуміти, що це російська пропаганда, і просто з гумором ставитися до цих нікчемних потуг російської пропаганди змінити думку українців.