Статті

Це залежить від того, які традиції у вашій сім’ї. Коли дитина народжується, вона не вірить у жодного персонажа, тому що про них не знає. Але згодом дізнається про них у дитячому садку, у школі, можливо, і, у першу чергу, удома. Відповідно, ви маєте святкувати згідно з традиціями у вашій родині й не відштовхуватись від того, у що вірить або не вірить дитина.

Передусім ви маєте добре розуміти історії Діда Мороза і Миколая. Маєте розуміти, що це за образ, що він у собі несе, яка за ним історія. І маючи базу цих знань, ви маєте ними поділитися з дитиною в розмові, у казках, в історіях. Для того щоб запропонувати нову традицію дитині й щоб дитина її прийняла, треба зрозумілим шляхом і способом донести її дитині й тоді залучити в процес приготування до цих свят.

Ваше завдання просто переключити дитину на іншого персонажа, і це має спрацювати. Почніть говорити про іншого персонажа, про те, що він прийде, що він зробить подарунок. Це має спрацювати. Але не фокусуйте уваги на зникненні персонажа, у якого дитина вірила до цього. Не жартуйте, що Діда Мороза збило ППО. Просто замініть Діда Мороза на Санту. Кажіть, що тепер ми називаємо Діда Мороза Сантою. Санта у Великобританії – батько Різдва. Імен у цього персонажа дуже багато. Дитина має добре це сприйняти, тому що вона маленька й у неї не було ще багато досвіду з Дідом Морозом. 

Але буває так, що дитина вже все добре розуміє та пам’ятає. Тоді ми маємо пояснити,  що роки війни багато змінили, змінилося наше життя, змінилися ми. Також змінилися наші традиції та свята, і ми тепер святкуємо з іншим персонажем. І його тепер називаємо Санта Клаус, а не Дід Мороз. Кажіть правду й робіть це спокійно, зі спокійною інтонацією.

Кажіть, що він залишився, але не в Україні, а в інших країнах, у сусідніх, і не тільки в росії. Але в нас зараз інші традиції.

Ми не маємо фокусуватись на тому, щоб він поганий, що його не стало, що він образився на нас і кудись поїхав, чи ми на нього образились. Не треба на цьому фокусуватися, тому що раніше в дитини був досвід того, що Дід Мороз – хороший персонаж. І саме ми, батьки, робили все для того, щоб саме таким дитина його й знала. І якщо ми різко почнемо говорити про те, що він поганий чи він колаборант, це буде не дуже добре. Ми маємо говорити правду, казати про те, що в нас є зміни, і ці зміни на краще.

Дітям шкільного віку, з 7-ми років, можемо сказати, що в Україні завжди були традиції, пов’язані з Різдвом і зі Святим Миколаєм. А Дід Мороз – це той персонаж, який прийшов до нас зі Сходу, з іншої культури, не з української.  Можемо розповісти про те, що Дід Мороз ще існував за царя в росії, ще до радянського часу, і цей персонаж не був притаманний нашій культурі. Він був нав’язаний нашій культурі. 

Дітям підліткового віку можемо пояснювати ще глобальніше, що Радянський Союз – це велика організація, велика країна, у якій треба було об’єднати багато народів. Для цього треба було створити спільні традиції, спільні цілі, спільні страхи і спільних персонажів на спільних святах. Однак у той же час знищувалися ідентичні традиції народів, ідентичні персонажі, наприклад, Святий Миколай.  Він був під забороною за радянських часів. 

Тобто Дід Мороз сам собою нормальний персонаж, але в радянські часи на нього навішували багато комуністичних символів, навіть ялинку почали прикрашати символами комуністичної влади. І таким чином Дід Мороз став інструментом впливу Радянського Союзу, зокрема, і на Україну. 

Тож тепер, в умовах сучасної російської агресії, ми свідомо відмовляємося від цих персонажів, образів та традицій для того, щоб посилити свою ідентичність і свою власну, українську, культуру. Усе це потрібно для того, щоб наша перемога якомога швидше наблизилась і щоб такі події не повторилися в майбутньому.

Тому що в дитини є поняття й розуміння того, що Дід Мороз – це позитивний персонаж, який дарує дітям подарунки. І тут дитина дізнається, що його збило ППО. Якщо дитина не знає, що таке ППО, вона почне питати і вам доведеться пояснювати. У результаті виходить, що позитивного персонажа, Діда Мороза, збили наші герої, наші захисники. Так ви заведете дитину в глухий кут. І для неї буде дуже прикро дізнатись, що одні позитивні герої посварились з іншим позитивним персонажем і вбили його. Це або зруйнує віру дитини в Діда Мороза або зневірить її в наших військових.

Пояснюйте, що це схожі персонажі різних культур. Поясніть, що наша планета велика, у нас дуже багата історія, а тому в різних країнах є різні персонажі, які виконують схожі ролі. Наприклад, чекати на Новий Рік чи Різдво Санта Клауса – це традиція, поширена на весь світ. А оскільки ми прямуємо до західних традицій і цінностей, зберігаючи при цьому українські традиції, то ми тепер святкуємо таким чином і чекаємо на Санту. Бо відмовляємося від традицій, які були запропоновані нам Радянським Союзом.

Якщо це дитина дошкільного віку, то дійте за тією ж схемою: не акцентуйте уваги на змінах, а просто переходьте на нові дати. Якщо дитина старшого віку й вона помітила те, що це інші дати, то поясніть, що в нас із сусідньою на сході країною різні культури, різні традиції. Тепер ми, як і західні країни, чекаємо на Санта Клауса й святкуємо в інші дні.

Коли дитина виростає й починає помічати, що хтось із цих персонажів не є справжнім, що в костюмі і з бородою насправді тато, то в такі моменти ми маємо піти назустріч дитині й почати залучати її до традиції дарувати подарунки на свята.

Наприклад, дитині 6 – 7 років. Це вік, коли найчастіше дитина починає розуміти, що щось тут не так. Або раніше чи пізніше, коли батьки бачать, що дитина вже має сумніви. Тоді батьки мають запросити дитину на дорослу, серйозну розмову, у якій сказати, що вона за рік виросла, стала ще сильнішою, стало більшим тіло, а відповідно, і серце.  Це означає, що тепер дитина може дарувати ще більше любові іншим. І в цей момент повідомити секрет, що, наприклад, на день Святого Миколая кожен із нас може стати Сантою. Дарувати комусь на свято подарунок, але перед цим весь рік спілкуватися з цією людиною, щоб розуміти, що ця людина хоче, які в неї є бажання, які в неї потреби. Таким чином ми трансформуємо поняття Санти як одного персонажа в поняття, що це роль, яку грає кожна людина, що досягла певного віку.

А дітям молодшого віку, які не знають ще про це, не варто про це говорити, тому що вони ще не виросли до ролі Санти. 

Така трансформація допомагає дитині не втратити дух Різдва й віру в диво. І це не виключає того, що дитина отримує подарунок від своїх Сант – мами й тата.

Але якщо дитина почула про те, що святкового персонажа не існує, не від вас, а, наприклад, в садочку чи в школі  та починає ставити вам питання, не відхрещуйтесь від цих питань, а навпаки, будьте першоджерелом  і чітко розкажіть дитині правду.