Статті

Із очевидних платформ – соціальні мережі та месенджери Facebook, Instagram, TikTok, Telegram, Discord. Discord – це месенджер, що здебільшого використовується саме дітьми, молоддю, тому що він орієнтований на геймінг-спільноту, на онлайн-ігри. Тому дорослих там менше, а дітей і молоді набагато більше. Тому на це я рекомендую звернути більше уваги. 

Щодо інших, менш очевидних платформ, – це Youtube і Twitch. Twitch – це відеоплатформа, на якій часто проводять онлайн-трансляції блогери, особливо геймери. І, власне, онлайн-ігри теж є місцем, де часто просуваються ті чи інші інформаційні психологічні кампанії російської федерації. 

Наприклад, є така дуже відома гра “Minecraft” . У ній є функція онлайн-сервісу. Ідеться про те, що одночасно на одній локації може грати багато дітей і спілкуватися між собою. І росія використовує свої фінанси, щоб організовувати там події, у межах яких демонструє якісь історичні моменти, наприклад, окупацію українських територій.  І там росіяни позиціонують це як визвольний процес. І створюють відповідну атмосферу онлайн. Діти беруть участь в цій грі, взаємодіють за правилами цієї гри. Таким чином їм нав’язується думка про те, що в Україні не окупація, а визвольний процес і що російська федерація там усе зробила правильно й звільнила українців від влади нацистів.

Є також відома гра про «хорошого» кдб-шника, який рятує світ. Створили цю гру теж росіяни. І просували цю гру на весь світ. Тобто їх інформаційно-психологічний вплив спрямований не тільки на українських дітей, а на дітей з усього світу. 

Що стосується мультиків, то є яскравий приклад – «Маша і ведмідь». До речі, зверніть увагу, що це мультик, який вони поширюють на весь світ і навіть перекладають його українською для того, щоб ще менше було спротиву. Хтось може сказати, що це прекрасний мультик, але насправді це мультфільм, що нав’язує дітям культуру й цінності, які не притаманні Україні, а притаманні нашим східним сусідам. Про що йде мова? Про те, що там є дівчинка, яка робить лише те, що вона хоче, і робить так, як вона хоче. Її звернення до дорослих полягає в тому, що має рацію лише вона, і, як вона скаже, так і буде, і вона ніколи не отримає наслідків своєї неправильної поведінки. Тобто, якщо вона щось зробила не так, усе пішло шкереберть, то нещасний у цій ситуації ведмідь. Я думаю, це дуже схоже на поведінку нашого східного сусіда.

Дуже страшно: насправді це дійсно так. Якщо ми хочемо захистити свою дитину, то ми маємо створити такі умови, у яких вона буде розвиватися. А не покладатися на те, що якось сама виросла і все буде добре. Я би тут прирівняв історію про інформаційну гігієну і взагалі про те, як поводитися в мережі, як фільтрувати контент. Це все не має бути лише на плечах дитини. Вона не в змозі сама критично мислити на такому рівні, щоб це все відфільтрувати. Пропаганду готують дорослі й розумні люди – фахівці своєї справи. Росіяни вміють це гарно робити.

Я б тут порівняв це з правилами користування струмом. Дитина не має вміти користуватися електроприладами сама, від народження. Батьки пояснюють правила безпеки, кажуть про ризики, які є від користування струмом, пояснюють, як користуватися, кажуть, як не можна робити. Це базові речі. Те саме має стосуватися й інформаційного простору, те саме має стосуватися й харчування. Чому я порівнюю з харчуванням? Бо, залежно від того, що ми їмо, так ми себе й почуваємо. Те ж саме з інформацією: залежно від того, яку інформацію ми споживаємо, так ми і мислимо, а залежно від того, як ми мислимо, так ми й діємо. Треба з дитиною працювати, спілкуватися, про це розповідати. Потрібно навчати, пояснювати, демонструвати причинно-наслідкові зв’язки, вивчати з нею разом історію. 

Але робити це треба не тоді, коли вона вже виросла, а робити це змалечку. Як тільки дитина отримує доступ до мережі й самостійно керує там. Тоді й час.

А для того, щоб це пояснювати якісно, не просто методом заборон, ми маємо добре в цьому розібратися самі, дослідити це питання. Розгорнути всі ті наративи, про які розповів, і мати змістовні й ґрунтовні відповіді на те, чому це не так.